Монографія. Методи розвитку та забезпечення капіталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін
 Монографії  23.11.2017447  05.0
Методи розвитку та забезпечення капіталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін / І.П. Булєєв, Н.Ю. Брюховецька

Досліджено інституціональні аспекти відновлення економіки України, вибору вектора інтеграції. Сформовано концептуальні положення розвитку та капіталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін. Обґрунтовано напрями діяльності держави щодо модернізації підвищення капіталізації промислового виробництва. Монографія може бути корисною науковцям, фахівцям підприємств, менеджерам, аспірантам, студентам вищих навчальних закладів економічних спеціальностей.
УДК 658.14:334.716:330.341.2 ББК У9(2)30-56 М 54
Науковий редактор д.е.н. І.П. Булєєв Рецензенти: д.е.н. Л.М. Кузьменко д.е.н. Р.М. Лепа
Рекомендовано до друку вченою радою Інституту економіки примисловості НАН України (протокол № 10 від 06.10.2015 р.)
Методи розвитку та забезпечення капіталізації промисло- М 54 вих підприємств в умовах інституціональних змін: моногр. / І.П. Булєєв, Н.Ю. Брюховецька та ін.; НАН України, Ін-т еко- номіки пром-сті. – Київ, 2016. – 312 с. ISBN 978-966-02-7828-8 (електронне видання) Досліджено інституціональні аспекти відновлення економіки України, вибору вектора інтеграції. Сформовано концептуальні положення розвитку та капіталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін. Об- ґрунтовано напрями діяльності держави щодо модернізації підвищення капі- талізації промислового виробництва. Монографія може бути корисною науковцям, фахівцям підприємств, ме- неджерам, аспірантам, студентам вищих навчальних закладів економічних спеціальностей.

УДК 658.14:334.716:330.341.2 ББК У9(2)30-56 ISBN 978-966-02-7828-8
© Інститут економіки промисловості (електронне видання) НАН України, 2016 
 
ПЕРЕДМОВА
 
Сучасний стан і тенденції світогосподарського і внутрішньо- го розвитку поставили Україну перед необхідністю відповідати на небезпечні виклики. Серед широкого кола важливих завдань, що стоять перед країною, важливе місце займають питання вибору методів розвитку та капіталізації промислових підприємств. Недостатній рівень інвестицій в основний капітал і немате- ріальні активи, великий ступінь зносу основних фондів, висока питома вага збиткових підприємств, переважання фіскальної фун- кції держави та відсутність уваги до процесів функціонування під- приємств стримують капіталізацію суб’єктів господарювання. Не- розвиненість фінансового ринку України, наявність лише невели- кої частини біржових угод, що мають інвестиційний характер, не- достача інвестиційних ресурсів і домінування власних коштів у фінансуванні та інвестуванні підприємств, низька якість інститутів і механізмів захисту прав власності стимулюють пошук нових ме- тодів розвитку, розширення видів і обсягів залучення ресурсів у ринковий оборот, створення умов переведення більшої частини знов створеної вартості підприємств у капітал. Підвищення конкурентоспроможності та вартості бізнесу в умовах інституціональних змін потребує застосування й розробки адекватних економічних, соціальних і інституціональних методів розвитку та поглиблення процесів капіталізації підприємств на основі залучення ресурсів у ринковий оборот та переведення час- тини знов створеної вартості на підприємстві в капітал. Виходячи із того, що метод економічної теорії – це засіб пі- знання як певна сукупність або комплекс прийомів і операцій з метою теоретичного відтворення економічної системи, її законів і суперечностей1 , методи розвитку та забезпечення капіталізації роз- глядаються як сукупність етапів підготовки, прийняття рішень щодо капіталізації та способи їх реалізації промисловими підпри- ємствами і комерціалізованими організаціями, засоби, інструмен- 1 Мочерний С. Метод економічної теорії: Економічна енциклопе- дія: У трьох томах. – Т. 2 / Редкол: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – С. 330. 6 ти, механізми їх адаптації до нестабільного інституційного середо- вища. Недостатня зрілість інституційного середовища призводить до неповноти контрактних відносин, змін формальних і неформа- льних угод у нестійких умовах, що створює підґрунтя для можли- вих порушень. У той же час недостатня кількість формальних ін- ститутів сприяє утворенню неформальних норм та правил, відо- бражаючи інтереси окремих груп, які мають силові переваги (ад- міністративні, олігархічні структури, тіньова економіка). У цих умовах регулююча роль держави характеризується інституційною слабкістю. Потрібні дослідження в аналізі та виявленні закономір- ностей розвитку інституційного середовища та його зв’язку з роз- витком підприємств. Вагомими перешкодами на шляху розвитку підприємств є: превалювання інтересів влади над інтересами суспільства; поши- рення практики нехтування правами економічних агентів; викори- стання владних повноважень для одержання надприбутків пред- ставниками крупного бізнесу; лобіювання інтересів господарських структур тощо. Зміни інституційного середовища мають передбачати чіткі межі та правила цих змін. Відсутність господарських механізмів, які могли б забезпечити контрактні права, права власності, обме- жує протікання інституційних процесів і формування більш ефек- тивних структур власності, захист прав власності, умови ведення бізнесу, державне втручання у бізнес, контроль трансфертного ці- ноутворення, доступ до аукціонів на право розробки копалин то- що. Підвищенню рівня капіталізації вітчизняних підприємств також сприяє ефективне залучення інвестицій через інструменти фондового ринку. Трансформація систем організації торгівлі цін- ними паперами, ключовим елементом яких є фондові біржі, стала однією з визначальних тенденцій сучасного етапу глобалізації фі- нансових ринків. Результатом такої трансформації є підвищення ефективності фондового ринку, яке проявляється, насамперед, у зниженні трансакційних витрат, підвищенні рівня ліквідності та вдосконаленні процесу ціноутворення, що у свою чергу забезпечує зростання ролі фондового ринку в регулюванні фінансових потоків економічних систем ринкового типу. 7 Потребує більш глибокого аналізу визначення впливу інсти- туціонального середовища, у якому функціонують підприємства, на їх здатність до залучення капіталу шляхом виходу на фондовий ринок. Ринок цінних паперів дозволяє акціонерним товариствам (АТ) залучати фінансові ресурси за допомогою його інструментів. Отже, значення інвестиційної привабливості підприємств дозволяє приймати рішення відносно доцільності інвестування активів у товариство. З боку власників, менеджерів зростання інвестиційної привабливості підприємств дозволяє визначити напрями її забез- печення та збільшення, впровадження яких сприяє збільшенню капіталізації товариств. Таким чином, наявний інтерес до значення інвестиційної привабливості підприємств, зокрема акціонерних, породжує необхідність розробки науково-методичного підходу до її оцінювання та матриць прийняття рішень відносно доцільності інвестування активів і збільшення інвестиційної привабливості підприємств. Сучасний стан української промисловості характеризується збереженням і посиленням структурних дисбалансів. Структурні зрушення мають розглядатися не тільки як певний результат соці- ально-економічних процесів, але і як важливий чинник економіч- ного зростання і підвищення капіталізації вітчизняного промисло- вого виробництва. У сучасних умовах головні конкурентні переваги промисло- вого підприємства виникають із розвитку навиків, досвіду, впро- вадження інновацій, ноу-хау, розуміння ринку, володіння базами даних, використання систем обміну інформацією, високої кваліфі- кації персоналу, тобто нематеріальних ресурсів. Специфікою не- матеріальних активів в Україні є те, що довгий час вони перебува- ли без уваги, а об’єкти інтелектуальної власності були незатребу- ваними. Нематеріальні активи є однією з найбільш важливих і зна- чимих складових багатьох великих і найбільш потужних світових компаній, вони є основою для їх присутності, конкурентоспро- можності та домінування на ринку, а також забезпечення постійної прибутковості провідних корпорацій. Одним із найбільш важливих факторів, що впливають на ус- піхи чи невдачі компанії, є правильність оцінки використання не- матеріальних активів, інтелектуального капіталу та визначення 8 ефективності їх використання. Повна та реальна оцінка стає однією з важливих ланок в економічній діяльності будь-якого під- приємства, його успішного функціонування і розвитку. Українські підприємства мають певний потенціал для роз- витку нових методів управління нематеріальними активами в умо- вах формування нової економічної політики підприємств, що дозволить підвищити як ефективність діяльності промислових під- приємств, так і їх інвестиційну привабливість. Стан матеріальних активів більшості українських промисло- вих підприємств показує, що їх важко розглядати як капіталізова- ні. Це у першу чергу пов'язано з високим ступенем зносу основних фондів і стосується стратегічних галузей. До числа галузей, що мають гостру потребу в модернізації, відноситься вугільна проми- словість. Гірничодобувна промисловість є однією з провідних га- лузей економіки і за рівнем капіталізації займає п'яте місце у світі після банківського сектору, нафтогазової, фармацевтичної та ком- п'ютерної промисловості. Для збереження енергетичної, економіч- ної та фінансової безпеки країни необхідне створення ефективної, беззбиткової вугільної галузі, яка здатна забезпечити країну влас- ним вугіллям за конкурентними світовими цінами та зменшити монопольну залежність економіки України від імпортованого при- родного газу шляхом заміщення його вугіллям. Капіталізація в цьому випадку як сучасний економічний інститут дозволить залу- чити інвесторів та забезпечити сталий розвиток вугільного секто- ру. Викладені проблеми вельми актуальні для України, СНД і країн із розвинутою економікою. Метою монографії є розробка науково-методичних поло- жень, моделей, практичних рекомендацій щодо збільшення ринко- вої вартості підприємств в умовах економічних та інституціональ- них змін. Завдання дослідження: науково-методичне обґрунтування методів розвитку та забезпечення капіталізації підприємств в умо- вах інституціональних перетворень; розробка методології вектор- ного аналізу та структурного прогнозування розвитку промислово- го виробництва і капіталізації (інституційний аспект); формування моделі взаємовпливу інституційного середовища на розвиток не- матеріальних активів забезпечення капіталізації підприємств; роз- 9 робка теоретико-методологічних засад інституційного забезпечен- ня організаційно-економічного розвитку промислових підпри- ємств; науково-методичне обґрунтування економічних, інститу- ціональних та організаційних засад розвитку підприємств. У процесі дослідження методів розвитку та забезпечення ка- піталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін використано загальнонаукові і спеціальні методи досліджен- ня: діалектичний метод пізнання; аналізу та синтезу; гносеологіч- ного аналізу (історичний, аналітичний, логічний, узагальнення, декомпозиції; наукової абстракції); індукції та дедукції; комплекс- ний і системний підходи; метод порівнянь, табличний, графічний методи; факторного і статистичного аналізу; методи економічного, структурного, функціонального, економіко-математичного аналізу і моделювання; оптимізації; теорії нечітких множин; експертних оцінок. У монографії викладено основні науково-теоретичні, мето- дологічні та практичні результати науково-дослідницької теми Ін- ституту економіки промисловості НАН України «Методи розвитку та забезпечення капіталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін» (2012-2015 рр., номер держреєстрації 0112U006882). Авторами розділів, підрозділів є: д.е.н. І.П. Булєєв (передмо- ва, розділ 1, підрозділи 4.3-4.4, розділ 6, висновки); д.е.н. Н.Ю. Брюховецька (передмова, підрозділи 2.1-2.2, розділ 5, вис- новки); к.е.н. О.А. Богуцька (підрозділ 2.3); к.е.н. І.В. Бриль (роз- діл 4); к.е.н. М.А. Солод (розділ 3); к.е.н. О.В. Хасанова (розділ 5); к.е.н. О.А. Чорна (підрозділ 2.1); к.е.н. Рябикіна Н.І. (підрозділ 3.3); к.е.н. Рябикіна К.Г. (підрозділ 5.2); м.н.с. Л.В. Іваненко (під- розділ 4.5); гол. екон. Т.Д. Василенко (підрозділ 4.4); асп. Я.С. Брюховецький (підрозділ 4.1); асп. Е.Я. Рассуждай (розділ 6). Монографія може бути корисною науковцям, фахівцям під- приємств, менеджерам, аспірантам, студентам вузів економічних спеціальностей. 
Фото

забезпечення капіталізації.